Зникає річка Сула!

Річка Сула є лівою притокою Дніпра і бере свій початок із джерел у Лебединському районі Сумської області біля с.Ліфино. Разом із притоками протікає територією 5-ти районів Сумської та 8-ми районів (Лохвицького, Лубенського, Хорольського, Оржицького, Пирятинського, Чорнухинського, Семенівського і Гребінківського) Полтавської області. Загальна довжина річки – 482 км із водозбірною площею басейну 19600 км2. Лісистість басейну – 12%, заболоченість – 6,6%. Басейн вважається густонаселеним, на його території розташовані міста Ромни, Прилуки, Ічня, Лохвиця, Заводське, Лубни, Пирятин, Гребінка.

Річка має досить розгалужену гідрографічну мережу. Основні правобережні притоки – Сулиця, Оржиця, Сліпорід, Удай, Артополот, Суха Лохвиця, Многа, Ромен і Терн.

 В Полтавській області довжина річки від межі із Сумською до затоки із Кременчуцького водосховища – 298 км із водозбірною площею 8116 км2. В цьому басейні побудовано: 11 водосховищ площею дзеркала 921 гектарів (із яких лише Заводське (74 га) руслове) загальним об’ємом 27 млн.м3; 477 ставків площею водного дзеркала 268 га та загальним об’ємом  47,1 млн. м3.

Віками  текла ця красива українська річка до славетного Дніпра, створюючи на цьому шляху багаті ландшафти в долині з численними луками і болотами, заплавними лісами. Але восени минулого року вода в річці практично щезла, луки і болота пересохли, гнітюче враження справляла річкова долина протягом десятків кілометрів від Кременчуцького водосховища, куди Сула тепер впадає, й аж до її верхів’я.

 Мало води було й в найбільшому притоку – Удаї, ні в руслі, ні в грунтах долини, ні у висохлих очеретяних заростях.

      Внаслідок ситуацій природного та техногенного характеру в останні роки на річці різко погіршилася гідрологічна і водогосподарська обстановка та її екологічний стан в цілому. За останні 12-15 років із зміною кліматичних умов (безсніжні зими, безводні весняні періоди, спекотні літні місяці та відсутність атмосферних опадів у літньо-осінні періоди) значно зменшилась водність річки. Витрати та стік води зафіксовано в 4-5 разів менші від норми. За даними спостережень Укргідрометцентру в окремі періоди 2015, 2016, 2017, 2019 років по річці  Сула  спостерігався  критерій  маловоддя  (витрати  води  були  менше  20%  від норми, а вересень-жовтень 2017 року – 8-5,8 % від норми! Витрати води в ці періоди – менше середніх мінімальних багаторічних показників < 0,5 м3/с.

Зневоднення річки та її заплавних земель призводить до виникнення масових загорянь і пожеж на торф’яниках.

Тільки в 2017 р. було 9 пожеж в заплавах річок басейну Сули на площі 89,5 га (біля с.Строкачі Семенівського району 70 га гасилося майже місяць). В минулому 2019 р. – 24 пожежі на площі 116,5 га.

Через зменшення стоку води, замулення, наявність не ліквідованих заторів з повалених дерев, топляків, побутових відходів і сміття русло масово заростає болотною і деревною рослинністю, втрачає своє природне значення, зокрема, дренуючу спроможність. Із року в рік через ці причини погіршується якість води.

На Міжвідомчій комісії по затвердженню роботи режимів експлуатації водних об’єктів (ставків, водосховищ) на осінньо-зимовий період експлуатації (дорадчий орган) із залученням всіх зацікавлених сторін 21.11.2019р. розглядалося, зокрема, питання про можливість їх попусків в басейні річки Сула для збільшення водності річки.

Більша частина водосховищ в басейні р. Сула знаходиться на притоках нижньої частини ріки (на річках Оржиця, Суха Оржиця, Сліпорід, Перевід, Рудка), і обводнення верхньої частини ріки Сула з них неможливе. Велика частина ставків знаходиться за межами Полтавської області. Крім того, кожен ставок і кожне водосховище мають своє призначення, і відбір води з них для покращення гідрологічної ситуації ріки Сула неодмінно погіршить ситуацію на даних водних об’єктах та прилеглих заплавних територіях.

Таким чином, наповнення русла р. Сула в меженний період шляхом скиду води із ставків і водосховищ практично нездійсненний.

В засобах масової інформації йде обговорення широкого кола зацікавлених стурбованих науковців, спеціалістів водного господарства та громади з приводу причин та можливостей покрашення ситуації із водністю річки.

Завідуючий кафедрою гідрології та гідроекології Київського Національного університету ім.Т.Г.Шевченка д.г.н. В.Гребінь опублікував графіки багаторічних (1900-2000 р.р.) досліджень максимальних витрат весняного водопілля та шарів стоку із чітко вираженою тенденцією зниження параметрів цих показників. Вченими Національного природного парку «Нижньосульський» к.б.н. М.Клєстовим та Ю.Лук’яненко також підкреслюється на практиці погіршення умов існування безхребетних, земноводних, плазунів, птахів та ссавців, популяцій видів риби, збіднення флори і фауни при зневодненні заплавної частини р.Сула. Зазначені питання вивчалися спеціалістами науково-дослідного інституту біології Дніпропетровського національного університету (к.б.н., к.с.н. Б.Барановський, д.б.н. Д.Дубина, к.б.н. І.Іванько).

Національний університет біоресурсів і природокористування України (д.б.н. В.Стародубцев) наголошує на необхідності внесення ясності після дослідження про безпечність впливу існуючих та нових глибоких свердловин добування сланцевого газу та вуглеводнів із закачуванням (за існуючої технології) значних обсягів води із хімічними розчинами.

Провідним гідрологом Полтавського обласного центру з гідрометеорології к.г.н. В.Смирновою також підкреслювалося, що, мабуть, не слід також піддавати анафемі усі можливі гідротехнічні роботи із зміни параметрів та регулювання русла Сули, але вони дійсно мають бути природовідповідними, враховувати стан річки та не шкодити довкіллю, створювати додаткові запаси води та вологи із весняного періоду для поступового їх витрачання в меженний період.

Без сумніву, важливим фактором підвищення водності річки та її приток має також бути створення  прибережних захисних смуг та виносу їх в натуру і заліснення на водних об’єктах та об’єктах заповідного фонду в усіх районах басейну р.Сула.

Насамкінець дозволимо зазначити, що коли зовсім саботувати і зволікати із виконання вищезазначених робіт на малих і середніх річках та у їх басейнах, можна дочекатися такої ситуації наслідків посухи, коли червонокнижним наповненням живого на заповідних територіях може стати червонокнижний гербарій.

Тоді варто задуматись, що стримування виконання робіт, вартість ліквідації пожеж та їх шкода довкіллю, теж мають обрахуватися та бути пред’явленими, як корупція певній категорії чиновників і громади та теж розглядатися правоохоронними органами, як шкода від бездіяльності.